19 вересня 2016 р. в Центрі міжнародних досліджень ОНУ відбувся круглий стіл «Україна та Молдова: складні, але перспективні відносини».

Захід був організований Регіональним Представництвом Фонду імені Ф. Еберта в Україні та Білорусі, Радою зовнішньої політики «Українська призма» та Інститутом соціальних наук ОНУ імені І.І. Мечникова за підтримки журналу UA: Ukraine Analytica..

Під час виступів та дискусій учасники – провідні українські та молдовські експерти, а також представники громадських організацій – обговорювали перспективи покращення двосторонніх відносин, аналізуючи наступні питання:

  • Проблеми безпеки в регіоні;
  • Придністровське врегулювання;
  • Двосторонні відносини в контексті європейської інтеграції та ініціатив ЄС, зокрема Дунайської стратегії, транскордонного співробітництва;
  • Перспективи трансформації двосторонніх відносин після виборів в Молдові та на території невизнанної ПМР;
  • Роль етнічних меншин.

Сергій Глебов на початку своєї промови торкнувся питання глобальних відносин в контексті взаємодії України та Молдови з приводу запобігання спільним загрозам. Найгостріша з них – «російський фактор», який силовим сценарієм супроводжує процес фактичного розпаду СРСР, який, на думку Сергія Глебова, все ще триває в процесі виборювання справжнього суверенітету такими країнами, як Молдова та Україна. Російська протидія НАТО та США неможлива без союзників, якими повинні були стати обидві держави, тому якщо РФ не спромоглася затягнути Київ та Кишинів до своїх військово-політичних та економічних блоків, спробувала заблокувати інтеграцію обох держав до інтеграційних структур Заходу триваючою дестабілізацією та військовою присутністю, анексією.

Ірина Максименко підкреслила, що рівень відносин на даний час не відповідає потребам обох країн та регіону в цілому. Сконцентрувавши увагу на внутрішніх проблемах та поставлених зовнішньополітичних цілях, держави тривалий час просувалися одним шляхом, але паралельними треками. Водночас, на думку І. Максименко, сторони поділяють спільні проблеми та завдання (проблеми безпеки в регіоні, наявність конфліктних зон на їхній території, енергетична залежність, політика Росії щодо їх повернення в сферу впливу Кремля, реалізація євроінтеграційної політики), які мають стати підґрунтям для діалогу та посиленої взаємодії. Особливу увагу варто приділяти кооперації в рамках реалізації угод про асоціацію та участі в спільних політиках ЄС. На завершенні виступу доповідачка зазначила, що позитивне реноме України та Молдови в рамках проектів ЄС, підтримка з боку окремих держав-членів Союзу та певні успіхи в сфері міграції, управління кордонами та прав людини можуть сприяти наданню Києву та Кишиневу перспективи членства в ЄС в контексті Brexit.