Європейська інтеграція та процеси внутрішньої трансформації: українські перспективи та португальський досвід / Під ред. Дубовика В.А. та Родрігеша Л.Н. – Одеса: Астропринт, 2011.
Вже минуло двадцять років з розпаду Радянського Союзу і закінчення Холодної війни, що дозволило Європі подолати історичний розділ та просунутись вперед у формуванні нового спільного європейського дому. Україна була одним із тих акторів, що з’явились на динамічному східному кордоні широкої Європи та прагнула бути частиною європейської сім’ї націй. Однак, незважаючи на те, що всі українські уряди з 1991 року риторично декларували свій європейський вибір, євроінтеграційна політика України страждала від непослідовності. Це, безумовно, пояснюється об’єктивними причинами, враховуючи масштабність тих проблем і труднощів, що стоять перед молодою державою в усіх сферах її соціально-економічної та політичної трансформації. Але, крім того, безсумнівно, були й погані стратегії, ірраціональні рішення і помилки.
Португалія знаходиться на протилежній стороні європейського континенту. Вона відносно пізно стала членом Європейського Економічного Співтовариства, оскільки приєдналася до ЄЕС всього за п’ять років до розпаду СРСР і появи незалежної України. Вона теж (як і Україна) мала важкий досвід і неоднозначне минуле, тож отримала важкий вантаж завдань, які належало зробити. Однак, на відміну від України, було більше розуміння (всередині і за межами Португалії), що рано чи пізно вона повинна стати частиною загальноєвропейської економічної системи.
Ця колективна робота об’єднала групу відомих українських та португальських вчених, які поставили за мету проаналізувати нинішні відносини України з ЄС, а також розглянути досвід Португалії у відносинах з Європейським Союзом, що сприяло б вирішенню деяких питань, пов’язаних з проблемами української євроінтеграційної політики. Українські та португальські вчені намагалися поділитись досвідом щодо існуючих проблем, обговорити майбутнє процесів європейської інтеграції та місця Португалії і України в них.
Автори застосували міждисциплінарний підхід у спробі поглянути на процес європеїзації, як він виявляє себе в інституцінних рамках ЄС і в країнах, які заявили про свій європейський вибір. Вивчаючи широкий спектр конкретних кейсів, що стосуються двох різних країн, автори об’єднались в аналізі проблем, які розглядаються як пріоритетні для всієї Європи, а саме — побудова демократичного суспільства, соціально-економічні перетворення, безпека і багато інших. Відтак, цей збірник можна розглядати як скромний внесок у дискусію з найважливіших питань у відносинах між Україною та ЄС, Україною і Португалією і Португалією та ЄС. Можливо, одного дня це допоможе привести Україну трохи ближче до повноправного членства в Європейському Союзі і полегшити співпрацю та діалог між Україною і Португалією.
