24-25 листопада в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова відбулася ІІІ Академія НАТО "Формування належної євроатлантичної стратегії заради безпечнішого завтра". Цей захід був організований та проведений Центром міжнародних досліджень Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за підтримки Центру інформації та документації НАТО (м. Київ).

В Академії бріли участь 60 студентів та аспірантів з різних вищих навчальних закладів з Вінниці, Івано-Франковська, Києва, Львова, Миколаєва, Одеси, Сум, Ужгорода, Харкова, Чернівців.

На Академії працювали журналісти, тож про захід було повідомлено по одеському телебаченні: на каналі "ГЛАС" та Третьому цифровому.

Під час Академії НАТО експерти обговорювали з аудіторією ролі НАТО в питаннях інтересів та цінностей, безпеки та демократіїї, нові тенденції та загрози Євроатлантичній безпеці, інформаційна безпека в глобальному та українському контексті.

Петр Лунак виступив з питанням про те, чи можна охарактеризувати сучасний стан міжнародних відносин, як «Нова холодна війна». Він приходить до висновку, що аналіз сучасної ситуації, безумовно, не дозволяє нам використовувати цей термін. Одна з причин – це те, що на міжнародній арені існує ціла низка різних суб'єктів - так звана «багатополярність» не дає нам права використовувати цей термін для сучасних МВ. Але спікер також підкреслив, що між сучасними міжнародними відносинами та періодом холодної війни є декілька очевидних спільних моментів. Ми можемо провести паралель між сучасними відносинами та першими роками холодної війни, коли правила «гри» тільки почали формуватися деякими гравцями. «Росія не соромиться порушувати правила, які були сформовані разом з системою безпеки Європейського Союзу та в період після закінчення «холодної війни». І «НАТО намагається побудувати систему стратегічної безпеки протягом останніх двадцяти років, і на даному етапі цей процес ще триває».

П. Лунак заявив про необхідність для всіх міжнародних суб'єктів, у тому числі Росії, пам'ятати, що всі ми є частиною єдиного глобалізованого світу. П. Лунак провів доволі відкритий діалог з аудиторією, і вказав на необхідність для українців розуміти, що «нинішня криза стосовно України, але не тільки відносно України». Він зазначив, що західні держави погоджуються: процвітаюча і суверенна України являється одним з основних питань в контексті існуючої системи безпеки. Це означає, що Україна все ще являється «інтересом всіх» країн. І НАТО буде підтримувати державу політично, надавати технічну допомогу, допомогу в підготовці військових. П. Лунак підкреслив необхідність ліквідації корупції як одне з основних завдань для українського громадянського суспільства та уряду. «Першочергове питання реформування повинно бути в Ваших умах» - підкреслив експерт.

Андре Хартел зазначив, що після закінчення холодної війни існує декілька тенденцій, і в першу чергу, це перехід до багатополярності. Спікер підтримав ідею, висловлену Петром Лунаком, що нинішня міжнародна ситуація не повинна називатися «Нова холодна війна», тому що «рівень небезпеки не дорівнює напруженості у період «холодної війни».

Говорячи про НАТО, він підкреслив думку, що ця структура повинна підтримувати можливість «ефективного реагування безпеки». Андре Хартел сказав, що нині НАТО знаходиться у пошуках нових завдань, нової ідентифікацій, і що цей внутрішній процес також впливає на відносини України і НАТО. Ці відносини стикаються з різними проблемами, в тому числі з тими, які стосуються ефективності внутрішньоукраїнських реформ.

Андре Хартел вважає, що НАТО являється цінностним співтовариством, і в рамках цього критерію, він підкреслив, що сучасний Захід стикається з так званою «ціннісною кризою», яка пов'язана з проблемою відмінності в підходах до визначення категорій. «Проводиться багато дискусій стосовно прав людини та демократії». У даному випадку А. Хартел рекомендує зосередити на спільних інтересах.

Брайан Уітмор погодився з іншими в тому, що «ми не перебуваємо в стані холодної війни». Він наполягає, що сучасна система складається з двох різних типів управління, які намагаються поширити власний вплив на решту світу. Різниця між ними пов'язана з інструментами їх діяльності. Б. Уітмор зазначив, що західна система намагається звернутися до «натхнення», в той час, як російський тип управління використовує «жадібності». Підхід Росії засновується на корупції та зброї. Б. Уітмор далі наполягав, що всі західні держави мають бути об’єднані необхідністю боротьби з корупцією, тому що це справа національної безпеки та привід для занепокоєння будь-якого уряду.

Він також зазначив, що, звичайно, західна система здатна вижити без України, але вона буде набагато сильнішою з цією державою, стабільною, суверенної та процвітаючою у всіх сферах. Він звертається до періоду початку 1990-х років, коли і Україна, і Росія мали власні «кризи ідентифікації». Але ці дві держави впоралися з цією ситуацією якісно різними способами: Росія має систему, засновану на послідовності до радянського минулого, в той час як в Україні існує реальна спроба вирватися з цього. Незважаючи на те, що Україна інстинктивно тяжіє до західної системи, ця держава «глибоко корумпована» - це і є, на його думку, найбільша проблема. Б.Уітмор пов'язує найбільшу незахищеність з рівнем корупції в Україні.

Ігор Тодоров зазначив, що сучасна ситуація на Україні відзначає руйнування міжнародних систем безпеки та права. Незважаючи на всю свою недосконалість, НАТО, як він говорив, це єдина ефективна структура колективної безпеки, яка існує на сьогоднішній час.

Як заявив спікер, перші ознаки «російського реваншизму» з'явилися задовго до власне самої агресії (як приклад він згадав про власне бажання відігравати особливу роль у долі балканських держав, претензій щодо Тузли, і промова Путіна в Мюнхені, агресію проти Грузії в 2008 році). Він підкреслив, що Україна, як і інші держави, стикаються в даний час з «другим виданням доктрини Брежнєва обмеженого суверенітету, яка була трансформована В. Путіним». І. Тодоров зазначив, що нинішні переговори відносно антитерористичної коаліції в Сирії, які виходять з Москви - це просто спроба відвернути увагу від власної агресії проти України. Він також підкреслив, що сучасна Україна не має внутрішнього конфлікту. Сьогодні ми маємо зовнішню агресію від конкретної держави проти «нашого суверенітету і свободи». Але внутрішня проблема України пов'язана з відсутністю політичної волі влади.

Тетяна Матичак говорила про роль засобів масової інформації та інформації в контексті нинішньої української кризи та її відносин із Заходом і Росією крізь вимір стикання з проблемами в інформаційній сфері. Вона підкреслила, що психологічний фактор відіграє величезну роль у формуванні та поширенні інформації. Оскільки ми живемо в інформаційному світі, наше бачення і реакція, як правило, визначають зміст інформації, яку ми отримуємо. Як вона заявила, якщо щось представляється протягом усього дня в належному порядку з використанням певного типу інструментів зв'язку, а також за підтримки від повідних картинок люди починають вірити в те, що вони бачать і чують, незалежно від того, наскільки це «підробка».

Вона виділила шляхи створення підробок: фото підробки, відео підробки, слідчі «свідоцтва», художні свідчення очевидців, неправдива інформація, оброблена інформації, а також перекручена інформація. Т. Maтичак підкреслила, що вкрай важко визначити підроблені новини та інформацію, але втім можливо. На її думку, важливо проаналізувати, хто отримує вигоди від інформації, яка представляється аудиторії.

Вона навела широкий спектр яскравих прикладів таких підробок в новинах, і підкреслила, що Російська пропаганда має складну мережеву систему, яка бере на себе роль потужного локомотиву «інформаційної війни». Це демонструють різні події, які мали місце бути в Україні в перекрученому вигляді, і доволі часто без хоч будь-яких ознак реальності.

Сергій Джердж сказав, що після початку «гібридної війни» Україну застали зненацька. Тим не менш, незважаючи на всі сподівання російської сторони, вони не змогли отримати повну перемогу в інформаційному вимірі. І, частково, причина цього пов'язана із співпрацею України та НАТО, яка підвищує безпеку в позитивному сенсі.

ЗМІ Росії намагаються маніпулювати свідомістю не тільки власних громадян, але й впливати на світове співтовариство і, звичайно, українців. «Росія формує особливі образи, які навіть не існували, негативний імідж проти України». «Слова створюють образ, а образ формує стереотипи сприйняття». Він зазначив, дуже важливий факт, що «Російська пропаганда є правонаступником радянської пропаганди», але також підкреслив, що альтернативний спосіб для України домогтися успіху в цій війні - це «відкритість і правда». Згідно з його думкою щодо відносин України і Заходу, у західних держав є декілька можливостей для допомоги нам. Це «продовження санкцій, фінансова підтримка української економіки та допомоги її оборонній промисловості».

Сергій Глєбов зазначив, що НАТО з самого початку увійшов в Чорноморський регіон в якості внутрішнього актора, включаючи лише Туреччину та Грецію, тільки зміцнивши власну присутність з входженням Болгарії та Румунії в 2007 році. Не було секретом те, що, відповідно до Концепції зовнішньої політики Росії від 12 липня 2008 року, Росія зберігає «власне негативне ставлення до розширення НАТО, зокрема, до планів прийому України та Грузії до членства в альянсі, а також до наближення військової інфраструктури НАТО до російських кордонів, в цілому ...».

Через те, що Росія воліла називати широко прийнятий за межами власне Росії більш загальний термін «розширення» НАТО замість «експансії» НАТО, тому що це з'являється в офіційних документах стосовно російської зовнішньої політики (що має величезну смислову різницю на російській мові), існує прямий зв'язок між «синдромом НАТО», який торкався Російської Федерації з 1991 року до моменту приєднання Криму в 2014 році. Як з'ясувалося, анексія Криму була частково виправдана президентом Росії Володимиром Путіним сприйняттям НАТО в якості в один й то й же час прямої загрози і мотивації до дії. У цьому відношенні, більш важливо, що Росія відповідно до її нинішньої військової доктрини від 25 грудня 2014 безпосередньо підозрює НАТО в агресивних намірах. Вони можуть також виникати з Чорноморського регіону, тому що зона відповідальності НАТО простягається до цього регіону «поблизу кордонів Російської Федерації».

Виступ Тетяни Черненко було присвячено особливостям російської пропаганди, її різновидам, можливостям протидії. Зокрема, значну частину уваги було приділено можливостям та нагальній необхідності для нашої держави ефективно діяти не лише у власному інформаційному просторі, а й у всьому світі, активно використовуючи підтримку громадянського суспільства. Також Т.Черненко розповіла про досвід дії в інформаційній сфері інших країн з метою захисту власних національних інтересів.

Марта Дижок підкреслила, що Україна була у всіх міжнародних заголовках з кінця 2013 року протягом літа 2014 року. Однак міжнародна громадська думка відносно причин та наслідків подій, характеру протестів Майдану, відправка російських військ Путіна в Криму, а також характеру воєнного конфлікт в східних областях України була розділена. Частково це пов'язано з різноманітністю поглядів, які були представлені ЗМІ, що може бути пояснено характером того, як функції глобальних медійних організацій, початкова ефективність російської інформаційної машини та повідомлення засобів масової інформації, які надходили з України,іноді змішувалися або запізнювалися. Що ця історія показує, так це те, що нормативні правила об'єктивного висвітлення, яке представляється всіма сторонами випадку, висвітлення тільки інформації, яка може бути безперечно перевірена, працювала проти більшої мети забезпечення точної картини того, що відбувається насправді в ситуації, коли інформація використовується в якості зброї.

Володимир Бойко та Ірина Максименко провели зі студентами гру-симуляцію, під час якої учасники обговорювали в групах переваги та недоліки вступу України до НАТО. Щирий сміх та запальні дискусії, а також якісні фінальні презентації студентів довели важливість таких заходів для кращого розуміння проблемних аспектів міжнародної та національної безпеки.